Электроэнергетика Украины. Основные проблемы и перспективы развития
Україна належить до держав недостатньо забезпечених власними енергоресурсами. У цьому показнику вона відстає від країн Західної Європи ( Франції, Німеччини ). Окремими видами палива Україна забезпечена на 20 - 30% і тільки вугіллям - на 100%. Україна має дуже енергоємну економіку. Енергоємність національного доходу в 4 - 6 разів більше чим у США, Японії і країн Західної Європи. Споживання умовного палива на душу населення в Україні складає приблизно 6,5 т., а у вище перерахованих країнах 4,2 - 5,5 т. Основними видами енергоресурсів в Україні є: кам'яне вугілля, нафта, газ, атомна і водна енергія.
Вугілля - пріоритет номер один у паливно-енергетичному комплексі нашої держави, єдиний власний енергоносій, здатний цілком забезпечити в цілому потреби теплової енергетики і народного господарства у твердому паливі. Для цього необхідно добувати щорічно не менш 170 млн. т. вугілля. Головна причина істотного зменшення видобутку вугілля - зношеність основних фондів цієї галузі. 98 шахт, тобто 36% від загальної їхньої кількості, введені в експлуатацію ще в довоєнні роки, а 50 - навіть до революції.
Газ - одна з болючих точок України: ситуація з газом і нафтою - саме уразливе місце нашої економіки. Саме підвищення Росією цін на газ і нафту в січні 1993 року підкосило українську економіку.
Однієї з проблем електроенергетики є недосконала структура розміщення підприємств галузі. Якщо подивитися на карту розміщення електростанцій, то можна побачити, що східні регіони України перенасичені тепловими електростанціями, важкою і металургійною промисловістю. Усе це сильно позначається на екологічну обстановку даного регіону. Гостро стоїть проблема забруднення промисловими підприємствами навколишнього середовища, рік, водойм. У центральних і західних областях України в основному зосереджені атомні електростанції, що не менше завдають шкоди навколишньому середовищу, викидами радіації в ріки й атмосферу. Серйозне екологічне забруднення в тридцяти кілометровій зоні Чорнобильської АЕС.
3. Перспективи розвитку галузі
У 1997 році крім законопроектів про особливості приватизації майна підприємств паливно-енергетичного комплексу, на світло з'явилися програма приватизації енергетики України і проект президентського Указу "Про прискорення виконання завдань державної програми приватизації щодо надходжень засобів у державний бюджет шляхом продажу в процесі приватизації пакетів акцій відкритих акціонерних товариств на міжнародних конкурсах". По деяким даним, тільки одна з інвестиційних компаній має намір викласти біля $100 млн. Продаж буде здійснюватися на комерційних конкурсах під інвестиційні зобов'язання. При оцінці підприємств буде закладатися досить невелика ціна пакетів приватизованих акцій, але продаватися вони будуть під досить істотні інвестиційні зобов'язання, що повинні виконуватися негайно (поповнення оборотних коштів, погашення заборгованості по зарплаті, відновлення устаткування і т.д. ). Продаж акцій перших дев'яти енергопостачальних компаній запланований на грудень 1997 року - січень 1998 року, а завершити конкурси для всіх енергопостачальних компаній планується до кінця 1998 року. Розвиток паливно-енергетичного комплексу України не тільки перспективно, але і необхідно для економіки народного господарства. Для цього необхідно прийняти ряд мір, для виходу зі сформованої складної ситуації в галузі. Ці міри могли б передбачати наступне:
- здійснення поетапної реконструкції галузі з поступовим переходом до ринкових відносин, до створення ринку електроенергії, приватизації об'єктів енергетики ( це розширить економічну самостійність і підвищить відповідальність підприємств за кінцеві результати своєї виробничої і фінансової діяльності, дозволить створити гнучку економічну систему, що передбачає великі можливості у відношенні залучення і концентрації фінансових, матеріальних і трудових ресурсів);
- реконструкція і модернізація діючих ТЕС, а не будівництво нових (через те, що до 2000 року близько 40% основного устаткування теплових електростанцій відробить свій ресурс, реконструкція і модернізація теплової енергетики ( і насамперед - вугільних ТЕС ) є необхідною мірою як з економічної, так і з технічної і з екологічної точок зору );
- упровадження нових, екологічно чистих технологій спалювання палива на основі диференційованого підходу до кожної ТЕС окремо ( у залежності від марки і якості палива, від можливостей для розміщення устаткування, від умов роботи ), потенційними об'єктами реконструкції є Придніпровська, Луганська, Старобешевська, Слов'янська, Миронівська;
- реконструкція атомної енергетики на новій технологічній основі, потрібно створювати енергоблоки, що використовували би уран низького збагачення, що роблять фабрики Наддніпрянщини і Прикарпаття;
- будівництво нових середніх по потужності блоків атомних електростанцій під землею з великим рівнем екологічної безпеки
( поховання таких електростанцій після завершення експлуатації не вимагає багато часу і витрат ).
Реалізація наміченого вимагає концентрації спільних зусиль виробничої і наукової сфер діяльності.
Висновок
Електроенергетика — інфраструктурна галузь, і від того, як вона функціонуватиме, залежать не лише економічні показники, від цього залежить життя і здоров’я населення країни, можливості суспільства нормально жити та працювати.
Останнім часом зроблено досить багато для реформування галузі електроенергетики. Деякі заходи вже дали свої результати, а деякі – ще ні. Тому перед державою стоїть ще ціла низка проблем, які вона має вирішувати як самостійно, так і з залученням неурядових організацій.
Список використаної літератури:
1. Заставний Ф.Д. "Географія України", Львів, Світ, 1994 р.
2. Качан Е.П. "Розміщення продуктивних сил України", Київ,
Вища школа, 1997 р.
3. "Велика радянська енциклопедія", головний редактор Прохоров А.М., Москва, 1976 р.
4. Бізнес - газета.
5. Економіка України - журнал.